в и м о г и
м а р ш у

Рівень домашнього насильства в умовах карантину стрімко зростає, натомість відповідальність тих, хто здійснює насильство, досі не є безумовною перед законом. Неможливість ізолювати агресора ще більше ускладнює ситуацію та підвищує вразливість постраждалих, їхню потребу в захисті та допомозі. Ми досі чекаємо ратифікації Стамбульської конвенції, обіцяної Президентом після набрання 25 000 голосів під Петицією. Проте це «жіноче питання» досі є неактуальним для української влади.
Жінки становлять більшість працівниць/-ків у сфері соціальних, освітніх послуг, а також у сфері охорони здоров'я, які опинилися під найбільшим ударом у часи пандемії. Вони контактують із великою кількістю людей, зокрема, хворих на коронавірус, що також підвищує їхні ризики захворіти. 82 % людей, зайнятих у сфері охорони здоров'я, — це жінки. Водночас працівниці цих сфер не отримують необхідних ресурсів для створення безпечних умов праці. Саме жінки опинилися на передовій боротьби із вірусом та його наслідками.
На жінок було покладено ще більший обсяг репродуктивної та доглядової праці. Жінки мають доглядати літніх родичів, виховувати дітей, слідкувати за здоров'ям родини, займатися «хатніми справами» та доглядовою працею поряд із роботою. Водночас часто обсяги доглядової праці впливають на те, що жінки втрачають своє робоче місце. Навіть ті батьки, які можуть працювати з дому, не мають можливості повноцінно це робити із маленькими дітьми. Адже діти потребують постійної уваги. Найскладнішою є ситуація для самотніх мам.
Жінки, які вимушено перейшли на дистанційну роботу, мають самостійно забезпечити себе та дітей на онлайн-навчанні засобами зв'язку для реалізації навчального та робочого процесу одночасно.
Багато жінок залишилися без роботи. В особливо складних обставинах опиняються жінки, які не є офіційно працевлаштованими та працюють у секторі неформальної економіки, соціальної сфери та сфер надання послуг. Серед таких жінок багато мігранток, які опиняються без будь-яких ресурсів для існування, що породжує збільшення кількості бездомних жінок.
Рівень радикального та ультраправого насильства зростає. Цьому сприяло фактичне «закриття» жінок вдома, нас намагаються повернути в часи, коли ми мали сидіти вдома та народжувати дітей, без права голосу та вибору. Ці тези постійно лунають від українських ультраправих консерваторів, а також деяких політичних та релігійних діячів, які прагнуть обмежити місце жінки та забрати ті права, за які роками боролися активістки за права жінок.
Пандемія вплинула на здоров'я та безпеку жінок. Додатково до наслідків, безпосередньо спричинених коронавірусною хворобою, жінки також страждають від труднощів доступу до основних служб охорони здоров'я. Надання інших медичних послуг відійшло на другий план у зв'язку із перевантаженістю закладів охорони здоров'я. Від цього значно постраждали жінки з інвалідністю, хронічними захворюваннями та вагітні жінки, які не можуть отримати медичні послуги в повному обсязі. Жінки, які переважно є основними чи єдиними опікунками дітей чи родичів з інвалідністю, також зазнали особливого тиску. Окрім цього, різноманітні програми профілактики, зокрема, раку молочної залози та раку шийки матки, стали другорядними.
#1
#2
#5
#6
#7
#3
#4
Ратифікації Стамбульської конвенції
ми вимагаємо
ми вимагаємо
Припинення урізання соціальних гарантій для тих, хто втратили роботу
ми вимагаємо
ми вимагаємо
Збільшення соціальної допомоги матерям, що виховують дітей, та збільшення додаткової підтримки дітей з інвалідністю
ми вимагаємо
Відкриття державних шелтерів у різних регіонах України для жінок, які зазнають домашнього насилля
Забезпечення доступу до усіх медичних та профілактичних послуг
ми вимагаємо
ми вимагаємо
Створення безпечних умов праці для жінок, які зайняті у сферах із високим ризиком зараження Covid19
Справедливого розслідування випадків насилля з боку ультраправих організацій
в и м о г и
п а р т н е р с ь к и х
о р г а н і з а ц і й
Amnesty International Ukraine
Amnesty International Ukraine приєднується до Маршу жінок* 2021 у Києві, адже ми сповідуємо цінності гендерної рівності і разом із нашими активіст(к)ами боремося за права жінок* в Україні та всьому світі.

Понад мільйон українок щороку потерпають від фізичного й сексуального насильства та психологічного тиску в сім'ї. Розрив у зарплатах чоловіків і жінок в Україні складає 25%. Гендерні стереотипи й досі призводять до обмежень прав і можливостей жінок у контексті захисту від насильства, можливостей працевлаштування, самореалізації тощо.

Ми виходимо на Марш із закликами ратифікувати Стамбульську конвенцію й захистити українських військовослужбовиць від гендерного насильства, а також приєднуємося до вимог інших учасни_ць, що закликають забезпечити рівні права жінок* в українському суспільстві та їх захист від дискримінації за будь-якими ознаками.

Пандемія COVID-19 і карантинні обмеження поглибили проблему домашнього насильства в Україні, продемонструвавши неефективність системи в боротьбі з цим злочином. Ми закликаємо уряд негайно ратифікувати Стамбульську конвенцію – документ Ради Європи, що має на меті боротися з насильством щодо жінок* і домашнім насильством – і таким чином засвідчити свій намір захищати права жінок* конкретними діями.

Ми також виходимо на Марш жінок* із закликом до Збройних Сил України вжити заходів для попередження та протидії гендерно обумовленому насильству в армії. Неможливість військовослужбовиць домогтися справедливості у випадку домагань чи булінгу з боку керівництва й табуювання цієї теми загрожують особистій безпеці жінок* і порушують їхні права на особисту недоторканність і гідність. Настав час змінити цю ситуації й гарантувати захист військовослужбовиць!

Права жінок* = права людини!
Жінки – це 50% успіху України
Політика і влада – не чоловічий клуб!

«Жінки – це 50% успіху України» – соціальний проєкт, спрямований на активізацію та підтримку жінок в громадському та політичному житті.

«50%» означає не кількість жінок, адже насправді їх 54%, а їхню паритетну участь в управлінні державою, прийнятті рішень та впровадженні реформ – на рівні з чоловіками. Ми прагнемо, щоб і жінки, і чоловіки мали рівні можливості реально впливати на прийняття рішень.

Ми прийдемо на марш зі слоганом «Політика і влада – не чоловічий клуб», щоб нагадати, що суспільна модель «чоловіки вирішують – жінки виконують» в Україні більше не дієва. Жінки в Україні задіяні в усіх галузях економіки, тож вони братимуть участь і в розподілі ресурсів. А розподіл ресурсів – це і є реальна влада.

Марш – це для нас не тільки можливість висловити свої погляди, а й точка зборки – точніше зустрічі з нашими автор(к)ами і читач(к)ами. Якщо ви хочете запропонувати теми для публікацій чи героїнь для інтерв'ю – зустрічаймося на марші.
Конвіктус Україна
Ми, представниці та представники Всеукраїнської благодійної організації «КОНВІКТУС УКРАЇНА», яка працює задля благополуччя жінок, в тому числі – із маргіналізованих суспільством груп, створює та впроваджує сервіси для постраждалих, адвокатує зміни до законодавства, виходимо на Марш Жінок 8 березня із наступними вимогами:

  • Створення притулків для постраждалих від різних форм насильства жінок згідно міжнародних норм – 1 родинне місце на 10 000 населення!
  • Забезпечення недискримінаційного рівного доступу до закладів допомоги постраждалим. Ані вік, ані стан здоров'я, ані соціальний статус, релігія, орієнтація, ідентичність, спосіб життя, наявність хронічних хвороб не повинні перешкоджати доступу до послуг!
  • Належне реагування правоохоронних органів на звернення постраждалих та ведення адекватного слідства!
  • Винесення справедливих вироків для кривдників судами!
  • Обов'язкове направлення на проходження кривдниками ефективних корекційних програм задля недопущення повторних злочинів!
  • Вимагаємо посиленої уваги до маргіналізованих жінок , які постраждали від насильства, надання їм спеціалізованої допомоги відповідно до їх потреб!
  • Виділення коштів з бюджетів областей, міст, ОТГ для створення притулків та впровадження сервісів для запобігання та протидії насильству!
  • Забезпечення безперервного навчання, підвищення кваліфікації та супервізії фахівців, які працюють з постраждалими.
  • Соціальне забезпечення та матеріальна компенсація постраждалим від насильства для старту нового життя без насильства!
  • Підвищення економічної спроможності та потенціалу жінок для зменшення ризику їх потрапляння у ситуацію насильства.
  • Введення санкцій за неповідомлення освітянами, медичними працівниками, соціальними працівниками та іншими дотичними спеціалістами про випадки насильства щодо жінок та дітей.
Центр прав людини ZMINA
Ми, Центр прав людини ZMINA, виходимо на Марш жінок-2021, щоб протидіяти тиску на українських жінок та наступу на права людини в Україні.

Ми засуджуємо цькування, сексизм, переслідування, які зазнають активістки, правозахисниці, журналістки, політикині, та вимагаємо для них безпеки і правосуддя.

Ми виступаємо проти домашнього насильства щодо жінок та дітей, дискримінації працюючих матерів, які мають маленьких дітей.

Ми висловлюємо підтримку жінкам, які вимушені в умовах карантину поступитися своїми професійними амбіціями заради турботи за своєю родиною та навчанням своїх дітей. Ми вважаємо, що розподіл хатніх обов'язків та турботи мають бути розподілені серед усіх членів родини.

Ми переконані, що кожна жінка має право вибору бути саме там, де вона хоче бути.

Ідучи на Марш жінок, ми прагнемо разом з усіма будувати безпечну Україну - вільну від насильства, інклюзивну, відкриту до різноманіття.
U-Cycle
Ми - U-Cycle - експертна громадська організація, що просуває велосипед як безпечний та зручний вид транспорту для усіх.

Згідно нашого щорічного дослідження - підрахунку велосипедистів та велосипедисток у Києві - з 2014 року серед усіх, хто користується велосипедом, відсоток жінок коливається в межах 10-15% в будні дні, і ця цифра не зростає. Ми впевнені, що на підвищення відчуття безпеки та збільшення відсотка кількості жінок, що обирають велосипед як свій транспорт на щодень, здатна вплинути якісна та безпечна велоінфраструктура! Одна з причин - інфраструктурна дискримінація! Ми впевнені, що на підвищення відчуття безпеки та збільшення відсотка кількості жінок, що обирають велосипед як свій транспорт на щодень, здатна вплинути якісна та безпечна велоінфраструктура!

Ми їдемо велосипедами на марш, щоб наголосити на наших потребах та вимагаємо:
- створення безпечної велосипедної інфраструктури з урахуванням нових стандартів,
- жорсткішого контролю за швидкісним режимом авто на дорогах,
- оновлення чинних правил дорожнього руху,
- запровадження навчання з безпеки руху для дітей в школах
- більше жінок у транспортному секторі, які приймають рішення та формують політики щодо майбутнього українських міст!
Teenergizer
Teenergizer — це рух, що об'єднав підлітків з регіону Східної Європи та Центральної Азії. Разом ми створюємо світ, в якому кожен підліток може реалізувати свій потенціал. Світ, вільний від дискримінації у всіх її проявах, включаючи сферу ВІЛ. Світ, в якому права всіх підлітків і молоді, особливо дівчаток, не потрібно захищати, тому що вони повністю дотримуються. Унікальність Teenergizer в тому, що проекти для підлітків створюють і втілюють самі підлітки. Адже ми як ніхто інший знаємо, що нам потрібно!

Ми — голос підлітків та молоді в Україні.

Ми виходимо на Марш Жінок, щоб заявити про проблеми дівчат.

Наші вимоги:
▪ Забезпечення державою дотримання принципів гендерної рівності у сфері освіти та медицини.
▪ Від Парламенту України створення законодавства, що створить вільний доступ щодо збереження сексуального та репродуктивного здоров'я у дівчат-підлітків у всіх сферах життя, які стосуються їх становлення.
▪ Забезпечення та реалізація Кабінетом Міністрів України стратегій та послуг щодо збереження сексуального і репродуктивного здоров'я у дівчат.
▪ Створення безпечного соціального середовища для дівчат.
Легалайф-Украина
БО Легалайф-Украина є самоорганізацією секс-працівників України, члени якої закликають відмовитися від звичних гендерних стереотипів і застарілих конструкцій суспільного укладу.

Ми, секс - працівники, заявляємо, що ми є. Ми вимагаємо визнання за секс-працівниками прав на самовизначення і вибір професії. Секс-працівники здатні нести відповідальність за свій вибір і свої життя.

Дискримінація і структурна нерівність негативно позначаються на правах людини секс-працівників та визначають умови праці в секс-індустрії, в тому числі як і пандемія КОВІД-19 вплинула на становище жінок секс-працівниць. Якщо ми хочемо, щоб в рамках фемінізму заохочувалися права секс-працівників, то спочатку необхідно визнати наступне:

• Права людини носять загальний характер. Права, якими володіють секс-працівники - це права людини.
• Секс-працівники повинні відігравати провідну роль при розробці політики по секс-роботи і програм в області секс роботи.

За допомогою заснованих на правах підходів до секс-роботи ми також домагаємося гендерної рівності. Якщо секс-працівники та феміністки об'єднають свої зусилля, обидва рухи виявляться у виграші. Систематичне фізичне, емоційне і сексуальне насильство над секс-працівниками - це явище, спрямоване проти гендерної рівності та йде всупереч принципам відсутності дискримінації. Жіночий рух просто не може собі дозволити відтворювати ту саму гендерну нерівність, з якою воно бореться. Не можна домогтися гендерної рівності, не добившись рівності для секс-працівників.

Ми підтримуємо права ЛГБТ і боремося за ліквідацію усіх форм насильства та утисків, таких як сексизм, хореофобія, гомофобія і трансфобія, расизм і класицизм щодо секс-працівників. Ми стверджуємо, що секс-робота не є формою сексуального насильства, але пригнічення і криміналізація роблять секс-працівників уразливими для насильства з боку окремих осіб, соціальних служб, поліції, імміграційних чиновників і судових органів.

Ми розділяємо поняття секс-робота і трафікінг, підтримуючи заходи, які надають реальну допомогу жертвам торгівлі людьми з повною повагою до захисту їх прав.

Ми виступаємо проти жінконенависництва як реакції на дії і вибір жінок у всіх сферах життя, будь то макіяж, аборт або продаж сексу.

Настав час покласти край нашому переслідуванню. Ми вимагаємо визнання секс-роботи як роботи і поваги до наших прав і потреб.

Ми дотримуємося гасла: «Все, що стосується нас, повинно відбуватися за нашої участі!» і ми не потребуємо нав'язливої допомоги «рятувальників», для яких ми і наші проблеми - тільки інструмент для піару і спекуляцій. У цей день ми заявляємо про своє право на самовизначення і свободу розпоряджатися своїм тілом.

Ми закликаємо до рівноправного, толерантного та гуманного ставлення. Ми не вимагаємо ніяких «особливих» прав, крім тих, що гарантовані Конституцією України та описані в Міжнародних конвенціях, ратифікованих Україною.

Цього року члени та активісти Легалайф-Україна візьмуть участь в жіночому марші за рівні права і можливості Марш жінок, щоб заявити про себе і свої права, щоб підтримати один одного, нагадати про рівність і повагу, щоб жити в світі, вільному від насильства.

Запрошуємо всіх, хто хоче підтримати нас, приєднатися до ходи!
Транс-колона
Будьте нормальними – кажуть нам.
Ви просто переодягнені чоловіки – кажуть нам.
Ви лише укріплюєте чинний гендерний устрій – кажуть нам.
А тепер ми скажемо самі за себе.

Ми – трансгендерні жінки, що вибираємо жіночу гендерну експресію, а на додачу отримуємо сексизм, дискримінацію, об'єктивацію, цькування, виключення та заперечення нашого існування.

Минув іще рік, коли ми, наші потреби та проблеми залишалися «не на часі». Ба більше – пандемія COVID-19, а особливо заходи протидії їй, створили додаткові труднощі. Через карантин ми втрачали роботу й дохід. Не могли своєчасно отримати необхідні нам медичні послуги, придбати препарати, а також пройти етапи процедури визнання гендеру. Ми опинялися в ізоляції з людьми, що нас не приймають та зневажають. Частіше зазнавали насильства, але увага до нього з боку поліції залишалася такою ж мінімальною.

Отже, ми вимагаємо:

  • Спрощення процедури юридичного визнання гендеру. Бо не психіатри, комісії, чиновники чи держава як така, а лише ми самі маємо вирішувати, хто ми є.

  • Ратифікації Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами – Стамбульської конвенції. Бо ми – також жінки, яких стосується проблема насильства, однак доки ознака гендерної ідентичности не врахована в законодавстві явним чином, як у Стамбульській конвенції, ми опиняємося наче в "сліпій плямі".

  • Включення ознаки гендерної ідентичности до загального антидискримінаційного законодавства. Бо ми стикаємося з подвійною дискримінацією – як жінки та як трансгендерні люди – в будь-яких сферах життя, але залишаємося незахищеними від неї.

  • Належного розслідування та запобігання злочинам на ґрунті ненависти до трансгендерних людей. Бо нас б'ють і переслідують через те, хто ми є, праворадикальні угруповання нападають на нас під час публічних заходів, але все це лишається непокараним і повторюється знов і знов.

  • Захисту наших сімейних та репродуктивних прав. Бо ми також маємо потреби у стосунках та їх офіційному оформленні, а деякі з нас мають чи хочуть мати дітей. Тож не повинно бути жодних обмежень за трансстатусом на укладання та збереження шлюбів, на родительські права, на можливості удочеріння/усиновлення дітей та на доступ до допоміжних репродуктивних технологій.

  • Впровадження просвітницьких заходів з питань трансгендерности. Бо значна частина упереджень має у своїй основі брак знань та невігластво, які можна подолати лише шляхом поширення правдивої інформації.

  • Консультування з вразливими групами при впровадженні державою обмежувальних заходів, таких як протиепідемічні. Бо ніхто краще за нас не знає нюанси того, як подібні обмеження впливають на трансгендерну спільноту. А неврахування таких нюансів веде до ситуації, коли заходи, що мали б убезпечувати від потенційної шкоди, самі завдають більшої шкоди.

Транс-жінки – це жінки! Фемінізм – це і наша повістка.

Патріархат має піти на звалище історії, а гендерна рівність – охоплювати всіх без винятку.

Тому 8 березня ми виходимо на Марш Жінок*.
Всеукраїнська жіноча єврейська організація "Проект Кешер"
Ми, ВГО "Всеукраїнська жіноча єврейська організація "Проект Кешер", є некомерційною волонтерською організацією, яка займається підтримкою активних жінок, транснаціональної мережі жіночих груп, включаючи єврейські жіночі групи та міжконфесійні коаліції, які працюють на покращення єврейського життя, сприяння гендерної справедливості та просуванню громадянського суспільства.

В Україні досі панує значна кількість стереотипів, які пов'язані із єврейською громадою. Незважаючи на сумні події нашої історії, на жаль, антисемітизм досі є розповсюдженим явищем.

  • 6 січня 2021 представники ультраправої організації "Традиція і порядок" під посольством Ізраїлю вимагали від посла "покаятися за Голодомор".
  • Протягом 2020 року було офіційно зареєстровано 4 напади, здійснені на грунті антисемітизму.
  • В Умані заклади харчування та інші заклади встановили таблички із відмовою обслуговувати хасидів. На підставі даного кейсу було відкрито кримінальну справу за розпалювання міжнаціональної ворожнеч. Згодом справу було закрито, оскільки інститут судових експертиз не побачив у таких табличках дискримінації.
Ми вимагаємо:

  • Припинення переслідування та дискримінації жінок, які є представницями різноманітних етносів, національностей, релігій, а також припинення дискримінації за будь-якими іншими ознаками.
  • Протидіяти розпалюванню ворожнечі, підбурюванню до антисемітизму на регіональному та державному рівнях.
  • Ратифікації Стамбульської конвенції, яка дозволить повноцінно протидіяти усім формам насильства щодо жінок.
  • Розслідування злочинів на ґрунті ненависті, зокрема, нападів на представників/представниць різноманітних етносів та національностей, які проживають в Україні.

Клуб Еней
Громадська організація Клуб Эней, що є самоорганізацією ключових спільнот, вже кілька років працює над тим, аби убезпечити жінок від гендерного насильства, і щороку 8 березня бере участь у марші за наші права.

Пандемія боляче вдарила по фінансовій та фізичній безпеці жінок, які вживають наркотики та секс-працівниць, ми вимагаємо видимості та підтримки для зменшення наслідків пандемії.

Ми йдемо на марш, тому що наркозалежні жінки і секс-працівниці частіше стикаються із гендерно-обумовленим насильством – від батьків, родичів, сусідів, інтимних партнерів, у реабілітаційних центрах, від поліції. Проте вони часто бояться звертатися за допомогою до поліціянтів, соціальних, медичних та інших установ через криміналізацію та шельмування у суспільстві. Часто вони не можуть знайти роботу, щоб забезпечити своє життя і не залежати від своїх партнерів, що ускладнює вихід з ситуації насилля. Вони не можуть звернутись до центрів допомоги жінкам через дискримінуючі положення таких установ, що не дозволяють знаходитись там наркозалежним жінкам.

Ось, що говорять наші клієнтки:

«Я не знала, що коли мене закривають у квартирі - це насильство. І ще я не знала, що в мене є права»

«Раніше я не говорила про насильство, бо боялася осуду. Особливо люди засуджують жінок, що вживають наркотики, кажуть, що це наша провина, якби ми не вживали наркотики нас не били б»

Наші вимоги:

Відстоювати право на автономію над тілами наркозалежних жінок, включаючи вибір щодо вживання психоактивних речовин.

Впровадити дієві механізми профілактики та підтримки наркозалежних жінок, які зазнають насильства.

Припинити перекручування фактів, пов'язаних з вживанням наркотиків, вагітністю, примусовими кампаніями абортів і стерилізації, відбиранням дітей.

Гендерний мейнстрім в дослідженнях і наданні послуг. Наркозалежні жінки є експертками у своєму житті та повинні брати участь в дослідженнях, плануванні, розробці, реалізації, моніторингу та оцінці будь-яких програм послуг, які їх стосуються.

Кожна жінка в Україні має право на безпечне життя!
Catcalls of Ukraine
«Додаткова перевага носити маску – це те, що врешті-решт ніхто не кричить мені: «Посміхнись-но, крихітко».

Коронавірус – не єдина небезпека вулицях українських міст. Щодня, гуляючи містом, жінка ризикує стикнутися з вуличними домаганнями: фізичними або вербальними. Коли незнайомець словесно залицяється до тебе – це кетколінг, і це лякає не менше за коронавірус.

Catcalls of Ukraine – інстаграм-акаунт, який розповідає історії жінок, що зіштовхнулися з вуличними домаганнями. Ми виходимо на Марш, аби продемонструвати: будь-яка форма насилля є неприйнятною. Культура насильства будується на всіх щаблях суспільства: у родині, на роботі, на вулиці твого міста. Руйнуймо цю культуру цеглинка за цеглинкою!

Вуличні домагання позбавляють жінок права на свободу пересування та безпеку. Ми виходимо на Марш жінок, аби повернути собі ці права. Аби почуватися захищеними не тільки у колоні сестер і в оточенні поліції, а й наодинці у своєму спальному районі. Аби не страждати від дискримінації та бути певними, що закони захищають наші фундаментальні права.


Жінкам – безпеку, Україні – Стамбульську конвенцію!
Український Жіночий Фонд
Уже понад двадцять років Український Жіночий Фонд сприяє росту та розвитку жіночого/феміністичного руху в Україні, підтримуючи жіночі/феміністичні організації, окремі групи жінок та дівчат.

Минулого року жінки без перебільшення були першими, хто вийшли на передову боротьби з COVID-19, допомагаючи насамперед найуразливішим групам населення. Тяжка доглядова праця, ризики в роботі медичних працівниць, скорочення робочих місць та втрата доходу, перебування у спільних просторах із кривдниками та домашнє насильство, зміна форматів діяльності, збільшення фізичних та інтелектуальних навантажень, - про це знають і говорять, але ПРАВА ЖІНОК ДОСІ НЕ НА ЧАСІ. Ми ризикуємо стати хронічно хворим і вбогим суспільством, якому лише до латання дірок і виживання – не до цивілізаційних змін.

Ми підтримуємо Марш жінок* і вимагаємо, щоб органи влади, міжнародні партнери з розвитку та бізнесу, плануючи свої наступні кроки, звернулися до Стратегії реагування жіночих громадських організацій та жіночого руху на COVID-19 і його наслідки, зокрема:

  • забезпечили рівне представлення жінок та чоловіків у всіх секторах суспільства і на всіх рівнях доступу до ухвалення рішень, зокрема до прийняття рішень щодо covid і стратегій подолання наслідків кризи;

  • включили експертів із ґендерних питань до органів влади та самоврядування;

  • надали ресурси організаціям громадянського суспільства для розроблення і впровадження довгострокових рішень з подолання наслідків пандемії, а не лише гуманітарну допомогу і ресурси швидкого реагування;

  • усвідомили, що соціально-економічний розвиток без жінок неможливий: замість того, щоб використовувати свій потужний потенціал, застосовувати нові навички для розвитку, жінки змушені протистояти обставинам.

Проти криз і пандемій у жіночого руху вже є план дій!
Громадська організація "Інсайт"


  • Вимагаємо негайної ратифікації Стамбульської конвенції!

Поняття "гендер", "гендерно зумовлене насильство", "сексуальна орієнтація" невід'ємні частини Стамбульської конвенції та мають бути закріплені в інших законодавчих актах.

  • Вимагаємо належних розслідувань, фіксації та відповідальності за напади та злочини на ґрунті ненависті.

  • Вимагаємо законодавчої заборони об'єктивації жінок у рекламі, відповідальності за мізогінні заяви чиновників, засудження сексизму політиків та чиновників.

  • Вимагаємо забезпечити безпеку на вулицях, при проведенні масових заходів та ліквідувати незаконні військові та парамілітарні формування.

  • Діяльність праворадикальних рухів, що здійснюють напади на активістів та активісток має бути розслідувана, винні мають бути притягнені до відповідальності.

Ми виступаємо проти:

  • Сексизму та мізогінії,
  • Гомофобії, трансфобії, біфобії, квірфобій та ін.
  • Насильства щодо жінок, ЛГБТКІ+ людей, людей з небінарними ідентичностями
  • Фізичного насильства, нападів та терору з боку праворадикальних рухів, нападів на ЛГБТКІ+ на гендерні заходи.
  • Психологічного насильства, домашнього насильства чи будь-якого іншого примусу.
  • Репродуктивного насильства. Проти примусу народжувати, антиабортних ініціатив, жорстокості у пологових будинках, самовільного хірургічного "коригування статі" інтерсекс людей, заборони на удочеріння/усиновлення для людей, що живуть з ВІЛ, трансгендерних людей та людей з інвалідністю. Вимагаємо дотримання стандартів прав людини та ліквідації всіх форм інституційної дискримінації.
  • Економічного насильства. Жінки отримують нижчі зарплати, виконують домашню роботу безоплатно; жінок дискримінують при прийомі на роботу. Вимагаємо рівної оплати за рівну роботу та скасування будь-яких "заборонених для жінок професій".

Ми виступаємо за фемінізм!

Ми виступаємо за визначення, встановлення і досягнення рівних політичних, економічних, культурних, особистих та соціальних прав для жінок. Наголошуємо, що феміністкою/феміністом є людина, що поділяє ідеї та принципи рівності чоловіків та жінок.

Сестринство, Солідарність, Фемінізм!
Жіночий консорціум України
«Нічого про нас без нас!»

Участь жінок є невід'ємним правом, яке гарантує, що голоси студенток, домогосподарок, матерів та матерів-одиначок, жінок-підприємниць, працівниць з професійних спілок та поза ними, активісток та правозахисниць, та усіх без виключення жінок, будуть врахованими та почутими при прийнятті рішень. Наразі виглядає так, що рішення щодо підтримки населення в умовах Covid-19, економічний розвиток країни, боротьба з бідністю, стратегія медичного реагування та інші життєво важливі питання обговорюються з залученням дуже невеликої кількості жінок, а подекуди і без них.

Дуже важко вірити уряду країни, де жінки мають мінімальне представництво у Верховній Раді, у місцевих радах, і загалом неналежне представленні у керівництві державою.

Ми виходимо на Марш жінок* 2021 з вимогою посилити голос жінок в процесі прийняття рішень та активізувати боротьбу з явищами та проблемами, які негативно впливають на жінок.

Ми закликаємо та вимагаємо:

Забезпечити рівну політичну участь:
  • покращити виборче законодавство задля забезпечення рівного політичного представництва;
  • забезпечення механізму реагування та притягнення до відповідальності за поширення сексизму, в т.ч. у виборчих кампаніях.

Ліквідувати гендерно-обумовлене насильство:
  • ратифікацію і впровадження Стамбульської конвенції,
  • забезпечити доступ до шелтерів, як крайньої міри допомоги для жінок, які були змушені покинути свою домівку через домашнє насильство, в усіх регіонах України для різних груп жінок: представниць національних меншин, жінок, які живуть з наркозалежністю, жінок в стані розлучення, тощо.

Забезпечити підтримку жінкам в умовах Covid-19
  • створення окремих класів для забезпечення безперервного навчання для дітей чиї матері та татусі не можуть переходити на дистанційну роботу,
  • забезпечити зайнятість жінок, які втратили роботу через Covid-19 та належну соціальну підтримку,
  • забезпечити підтримку психологічного здоров'я жінок, яке було втрачено через надмірне навантаження в умовах Сovid: у сфері виховання дітей, введення хатнього господарства, втрати роботи, тощо.

REAct, команда системи моніторингу та реагування на порушення прав людини в Україні
Ми, команда системи моніторингу та реагування на порушення прав людини в Україні - REAct: Права-Докази-Дія, підтримуємо Марш Жінок-2021 року!

З 775 випадків порушення прав представників та представниць ключових спільнот, що були зафіксовані силами REAct у 2020 році, 42% припадають на звернення від жінок, тому що, навіть на тлі розповсюджених порушень прав, порушення прав жінок, що є представницями цих груп, є кричущим. Найчастіше жінки стають жертвами порушень прав з боку медичних працівників (48%), поліції (22%), близького оточення (17%) та соціальних служб (7%). Про це свідчать дані, отримані під час впровадження REAct в 4 пілотних регіонах у 2020 році.

Ми рішуче підтримуємо вимоги Маршу Жінок-2021 року щодо забезпечення дотримання прав жінок з ключових спільнот таких, як повага та захист, належне виконання обов'язків відношення з боку держави зважаючи на те, що:

- права жінок – це права людини, а ґендерно-обумовлена дискримінація – це порушення прав людини, і є неприпустимою;

- ми допомагаємо представникам і представницям ключових спільнот, вразливих до ВІЛ і туберкульозу, які зіштовхнулися з порушенням їхніх прав – і багато із цих порушень стосуються передовсім жінок;

- ґендерно-обумовлена дискримінація унеможливлює загальний доступ до послуг з охорони здоров'я та підвищує уразливість до ВІЛ та туберкульозу;

- в умовах ґендерної нерівності жінки є більш вразливими до багатьох суспільно небезпечних захворювань;

- чимало форм ґендерно-обумовленої дискримінації є «прихованими» і призводять до того, що жінки, які її зазнають, не можуть отримати допомогу і захист;

- без усунення ґендерної нерівності та ґендерно-обумовленого насильства неможливо перемогти епідемії – зокрема, ВІЛ та туберкульоз;

- суспільством і державними структурами зроблено надто мало для того, аби забезпечити усім жінкам, незалежно від соціального статусу, роду занять і стану здоров'я, адекватну підтримку та захист.
Марш Жінок* - це феміністична ініціатива, яка об'єднує активісток, представниць громадських організацій та небайдужих жінок. Організаційний комітет формується щороку задля проведення Маршу та привернення уваги до викликів, з якими стикаються різні жінки в Україні.
* під загальним терміном «жінки» ми розуміємо багатоманітність жіночих досвідів, ідентичностей та соціалізації, що знаходяться на перетинах раси, класу, віку, сексуальної орієнтації, ґендерної ідентичності тощо.
Дизайн: Настя Левицька
Розробка та верстка: Тая Герасимова